неділю, 22 травня 2016 р.

Про Крим з любов'ю. Ботанічні історії від Юлії Красиленко (частина перша)

                                                                                                “Я просто пытался растить свой сад
                                                                                                  и не портить прекрасный вид.
                                                                                                  И начальник заставы поймет меня,
                                                                                                  и беспечный рыбак простит“
                                                                                                                                               Б.Г.




Наше знайомство з біологом Юлією Красиленко відбулося у фейсбуці. Вона стала 100-им вподобувачем  сторінки «Зеленого Ліхтарика» і отримала  у подарунок відвідування нашої екскурсії:) Згодом Юлія як координатор Міжнародного дня рослин запросила нас до участі у цій події, що і стало поштовхом до проведення  першої ліхтарикової ботанічної прогулянки. Окрім організаторської та наукової роботи (переглянути список публікацій можна тут) Юлія є автором арт-гербаріїв, які восени минулого року експонувалися під назвою «Flora taurica». Саме про цей проект, кримські експедиції, особливості природи півострову, а головне – неймовірно тепле ставлення Юлії до рослин Криму, читайте у нашому інтервю.
 

Як виникла ідея створення проекту Flora Taurica?


Фактично, “ногами” − під час спусків та підйомів крихкими горами Кримського півострова. З ранніх курсів університету не давала спокою сверблячка навчитися впізнавати всі рослини Криму, яка тільки посилилася за роки, проведені на Карадазі під час студентських екологічних практик та у компанії батьків у бухті Великий Кастель на Тарханкутському півострові. Як тільки я отримала певну незалежність від дисертаційної роботи у 2011, жадібно кинулася надолужувати те, чим хотіла займатися від самого початку навчання у Могилянці − польовою ботанікою, вивченням рослинного світу Криму.


З гербарною папкою по дну висхлого озера Бараколь



З книгою ”Лоция Крыма” (2008) Андрія та Олександра Єни почала мандри на самоті, бо тільки так можна було надовго припадати до землі і неквапливо роздивлятися рослини, без звичних окриків ”цоб-цабе, н-но, пішли вже!”, запам'ятовувати запахи, всотувати образи, замальовувати деталі.  Не всі мої друзі готові були ”зависати” десь далеко від моря у гарну погоду і терпіти ”оте длубання в ботві” − лише ті, хто сам вивчає природу Криму! Одразу ж після повернень до Києва бігла на Петрівку − визбирувати відповідну літературу в букіністів.  А словник топонімів Ігоря Белянського − кримськотатарських, грецьких,  генуезьких − став відкриттям нового світу справжніх назв гір, річок, населених пунктів Півострова.
 




Ну от, розумію, що коли я починаю розповідати про Крим, пафосу та банальностей не уникнути: я його дуже люблю… І це не минає. Просто не здатна порівнювати його з іншими привабливими місцями, видовищними та затишними. Вони чомусь не зворушують і не бентежать мене так як «Півострів скарбів» . Крим ніколи не був просто територією морського відпочинку біля «найсинішого моря у світі», а спонукав до пошуку. Коли у похідній одежі ступаєш на гірську стежку, щоби знову впізнавати знайомі рослини, повертаєшся до думки, що то не ти йдеш по ній, а вона проходить крізь тебе. А поруч легко ступають тіні тих, хто розуміє мовчазну мову цих гір та трав.


  
 Так з’явилася майстерня ”Arboretum” і арт-гербарії − сторінки щоденників кримських подорожей, своєрідні рослинні травелоги, що поєднують риси класичних гербаріїв часів Ліннея з дорожніми нотатками та замальовками. Зроблені для себе, щоби вивчити і легко згадати емоції, мелодії для ірландських тін-вістлів,  друзів, які чекали на гірській стежці, аби передати з рук в руки гілочку чи квітку. ”Початкові роботи з циклу “Flora Tauirca“ є лаконічною презентацією флористичного різноманіття Криму як Північно-Східної  околиці Середземномор’я, супроводжуваною уривками творів Максиміліана Волошина, Ліни Костенко, Федеріко Гарсіа Лорки, Роберта Бернса, Михайла Коцюбинського, “Іліади”, “Метаморфоз” та інших співзвучних авторів” – так виглядала анотація першої виставки. 
 


"Flora Tauirca…Як вона надихає!
Не сушити  оберемки,
не плести віночки і навіть не вимахувати пензлем,
а пересадити любі серцю рослини
з брунатно-червоного кримського ґрунту
на акварельний папір, скроплений кавою,
хною, корицею й заваркою чефірної міцності,
заякорити якнайнадійніше аеропланним шовком,
вихлюпнути туди ж вірші, неодмінно співзвучні до флори,
зімітувати рамочку писанням із сильним лівим нахилом,
й милуватися полоненими Flora Taurica
у моєму Phytophyllaceum-і– темниці квітів,
під склом, в напівтемряві книжних полиць.
І бути певною, що стрінемось знов під час цвітіння.
Аби вкотре стати − semper tiro
Повірити казкам вітру на яйлах,
Й не прагнути у своїх сходженнях
Сягнути висоти поясу скельних дубів"



Звісно, треба віддати належну шану Андрію Мосякіну, ботаніку, синові ботаніка, який, згадуючи свої подорожі у підлітковому віці до Місурійського ботанічного саду, розповідав про художньо оформлені наукові гербарії, щиро підтримав перші спроби створити щось схоже і навіть підписував гарним почерком (з правильним нахилом!) ранні роботи. 
Багато гербаріїв залишилися вдома замість картин, якісь подаровані друзям, а деякі потрапили на спільну з художниками та майстрами виставку до Третього Міжнародного Дня рослин (Fascination of Plants Day) у Національному ботанічному саду ім. М.М. Гришка в травні 2015 року. А от перша окрема експозиція арт-гербаристики "Flora Taurica" відбулася завдяки ентузіазму та підтримці науково-пізнавального проекту ”Наукова світлиця” в особі Олексія Смірнова та Кристини Керницької (Відео про подію можна переглянути тут, тут і тут). 
Ці чудові люди фактично дістали гербарії з-під шафи (а мене висмикнули з-за монітору), а потім невтомно комбінували рамки, штори й покривала, аби винахідливо розмістити в порожньому білому просторі понад вісімдесят робіт, читали вірші і боронили виставку від бюрократів. Потім до нас приєднався кримський фотограф Яків Вітюк і його світлини наповнили залу солоним вітром Передгір'я. 

На виставці з Я. Вітюком та К. Керницькою

Маю зізнатися, що у такій роботі є несподівана арт-терапевтична складова. Коли втираєш рудий грунт у папір, розгведзюєш чорнила, гортаєш карти, шепочеш топоніми, пришиваєш хрусткі стебельця, то повертаєшся таким чином у спогадах у день та місце збору і на хвильку забуваєш про складну долю Півострова. Рослини не визнають адміністративних кордонів, у них інше районування не звичні нам країни, а флористичні царства та провінції.  І я би не хотіла, аби моя кримська арт-гербаристика перетворился на інструмент політичного впливу жодним чином. 


Доречно згадати рядки з «Essai de deconstruction» Тараса Прохаська: «За подіями літа я відрізняю роки. Щоліта роблю якісь нотатки, часто у найдивніших формах. Можливо, це якось пов'язано з гербарієм — влітку відбуваються рослини, збираються гербарії, котрі відлежуються цілу осінь і прочитуються протягом зими. Гербарій — вже постлітня повість. Зібрані рослини обмотані пригодами, людьми, місцями, розмовами, настроями. Літні щоденники — окрема культура: мандрівки, експедиції, польові сезони, виправи, нові місця і способи життя, фотографування, ріки і перепади естетики буття».

Фото: Євген Польовий

 

Чим арт-гербарій відрізняється від звичайного гербарію?

Відрізняються, мабуть, як класичний музичний твір у виконанні симфонічного оркестру від, скажімо, джазової імпровізації вуличного музиканта на тему цього твору. Відомо, що наукова гербаристика зберігає та передає нам відомості про флору певної місцевості, які з часом набувають все більшої цінності. Так, про деякі зниклі види можна дізнатися лише за гербарними зразками. З них за потреби можна видобути ДНК для порівняльного аналізу. Наукові гербарії неодмінно мають бути з ідентифікаційним номером,  містити гербарну етикетку, оформлену за міжнародними правилами, де вказана латинська назва роду й виду, дата та місце збору, висота над рівнем моря, тип грунтів, а також відомості про колектора (особи, що зібрала гербарій) та того, хто визначив систематичне положення рослини (ідентифікатора). Етикетування має бути здійснено максимально стисло, але, водночас, повно і об'єктивно, без ліричних марень та фантазій, щоби дослідники з інших країн та епох могли легко отримати потрібну інформацію, а не витрачали час на графологічні пошуки. Науковий гербарій – як синхронний переклад  – місить лише об’єктивну інформацію, уніфіковану, зрозумілу всім. Знеособлення, прості шрифти, друковані літери, останнім часом  QR коди – ось його риси.  Hortus siccus. Hortus mortuus.

Euphorbia myrsinites

Художня флористика − збірні композиції з пелюсток, листків та інших фрагментів рослин, колажі або мандали  − є гарним оздоблення інтер’єру, прикрасами, проте  наукова інформація в них переважно втрачається. Водночас, арт-гербарій може містити ті ж самі відомості про таксономічний статус виду, локалітет, колектора та ідентифікатора, але вже стилізовані, наприклад, з каліграфічною інтерпретацією, виконані сепійною фарбою, яка імітує старовинні висхлі від часу чорнила. У нагоді стає й напівкримінальне вміння писати чужими почерками. Такі роботи навмисно зберігають індивідуальність автора, креслення, автографи, описи його вражень. Пишу це і згадую пушкінських чортиків на сторінках рукопису ”Евгения Онегина”, коли поет побачив з борту корабля Золоті Ворота Шайтан-Капу. Настроєва деталь, пустотлива замальовка.

Ruscus aculeautus
На листах художніх гербаріїв зображені фрагменти справжніх частин рослин, перенесені з анатомічних атласів чи фотографій, особливості мікрозрізів та будови пилкових зерен різних рослин, тобто, елементи наукової ботанічної ілюстрації, а також діаграми квітки, хімічні формули алкалоїдів, особливості зростання, або навіть шматочки кори чи насіння. Скажімо, арт-гербарій з ”горохом Менделя” буде містити схеми законів спадковості, копії малюнків, і можливо, профіль або підпис самого отця Йогана Грегора. Одним словом, допоміжну наукову інформацію.

 І, звісно, безперечна вимога до створення арт-гербаріїв − правильне визначення видів і збір рослин з урахуванням їх статусу в Червоній книзі України та міжнародних конвенціях з охорони біорізноманіття.
 Деякі кримські гербарії орнаментовані кримськотатарськими топонімами, або ж мають написи та замальовки, які надають додаткові краєзнавчі відомості, наприклад, про сумнівні руни з Опука, знайдені археологом В.К. Голенко, чи переріз херсонеської амфори − безсумнівної.
А “Блазенська ботаніка” відомого автора лімеріків Едварда Ліра, де можна зустріти такі види як Baccopipia gracilis (тютюнолюлечник вишуканий), Pollybirdia singularis (багатопташечник поодинокий) чи Piggiawiggia pyramidalis (свиноматкія пірамідальна), надихнула мене на створення кількох жартівливих гербаріїв, які відбивають особливості зовнішності, прізвисько чи захоплення тих, кому вони призначені. Згадую лише Fabula katerini Yeg. для знайомої казкарочки з ясними блакитними очима кольору однієї з веронік або ж Vulpes eugenia Kozl. – насправді, пухнасте суцвіття конюшини польової для однієї руденької дівчини, схожої на лисичку. 
Thymus











Юлія Красиленко

к.б.н., науковий співробітник лабораторії клітинної біології

ДУ ”Інститут харчової біотехнології та геноміки НАН України”







Немає коментарів:

Дописати коментар