Діти і рослини: як захопити ботанікою?

Нині природі надзвичайно складно конкурувати за увагу дітей із комп’ютерними іграми, що швидко еволюціонують, сучасними неймовірними конструкторами та іншими подібними речами. Так відбувається тому, що сучасні діти люблять швидкість, динаміку, яскраві кольори. І все це для них у повній мірі дає індустрія іграшок! А природа інша: її процеси відбуваються без поспіху, плавно і гармонійно. Щоб побачити у ній щось особливо цікаве, потрібно призупинитися, зосередитися, бути терплячим, що для більшості дітей буває надзвичайно складно. Однак для виховання та формування гармонійних і збалансованих особистостей спілкування з природою є необхідним змалку. Тому радимо всім батькам разом зі своїми чадами частіше відвідувати берег річки, моря, сусідній ліс або навіть залізти у болото.

Зрозуміло, що у цей час увага дітей буде більше прикута до тваринного світу, представники якого бігають, літають, повзають, тікають, ховаються. Тобто роблять все, що приваблює маленьких хлопчиків і дівчат. Разом з тим, мене як ботаніка, вже доволі давно цікавило, як прищепити дітям любов до рослин? Як же їх «приворожити» травами, кущами і деревами? Мені не відразу вдалось знайти відповідь, крім того я не впевнений, що вона є універсальною. Проте спробую поділитися результатами власних «експериментів» і спостережень. Добре, що полігон для педагогічних дослідів я маю дуже гарний. По-перше, мій семирічний син, по-друге, екскурсійні групи дітей у ботанічному саду Київського університету, і, по-третє, співпраця з «Зеленим Ліхтариком».

Почну з «невдач»: скільки разів ми б не ходили з сином на луки Десни, щоб пошукати цікаві рослини, вся моя ботаніка закінчувалася на першій жабі, метелику або кольоровій пташці. Дитячі групи у ботанічному саду на екскурсіях зазвичай дуже уважні перші п’ять хвилин, поки в оранжереї не з’явиться місцевий котик, або дітлахи не побачать зальотну пташку на банані. У таких ситуаціях лише вчитель міг допомогти, (втім, лише той, хто має гучний і рішучий голос). Тоді мої слухачі стають «заручниками» ситуації і тихо ходять до кінця екскурсії.

Певний час я корив себе за бездарні лекторські навички, але потім почав шукати нові підходи. Перше, я запитав сина, яка рослина йому найбільше до вподоби. Відповідь я не міг спрогнозувати, але все швидко стало на свої місця. Це був тюльпан! Різноманітність кольорів квіток, щасливі мама і бабусі з квітами – що ще дитині потрібно?! Було зрозуміло, що знову продемонструвати таку кольорову гаму квітів дитині в природних умовах помірної зони, навіть у ботанічному саду не завжди можливо.

У моєму розпорядженні залишилась лише «динаміка». Довго довелось ламати голову над тим, як же її зробити своїм союзником, і ось одного разу я вирішив створити власний «ботанічний сад» на підвіконні. А все почалося з квасолі! Позаминулої зими під час генерального прибирання на кухні у шухляді знайшлося декілька плямистих квасолин, які наче і викинути шкода, але їх було занадто мало для приготування якоїсь страви.

Ось я і почав експериментувати у домашніх умовах: взяв пластиковий стаканчик, поклав на його дно трохи медичної вати, а потім туди налив води, так щоб вата добре намокла. Далі на цьому «субстраті» я розмістив насінини, і почав спостерігати. 

Через кілька днів вони набухли, і їх заростки продемонстрували готовність до проростання. Всі ці мої маніпуляції надзвичайно зацікавили сина, і з того часу він як мінімум став спостерігати за усім, що я роблю з квасолею. 

Наступний етап робіт – висадження підготовлених насінин. Ми взяли звичайні пластикові горщики діаметром 15 см, наповнили їх магазинним ґрунтом з позначкою «для розсади», і занурили квасолини на глибину десь 3 см. Проростки не заставили себе довго чекати, а далі почалось найцікавіше: стебла росли достатньо швидко, і фактично кожного дня десь з’являвся новий листочок.

Ми вимушені були зробити з дерев’яних рейок спеціальні підпорки, які рослини поступово заплітали. Син щодня спостерігав за квасолями, іноді заглядаючи за штору щогодини і повідомляв мені про їхні «успіхи». Така справа нас захопила і у кінці літа ми вирішили виростити на підвіконні квіти колхікуму осіннього, бульбоцибулини якого у серпні можна придбати на будь-якому квітковому базарі або у спеціалізованому магазині . Для цього знову взяли знайомі горщики діаметром 15 см і наповнили тим самим ґрунтом, а далі у кожен горщик висаджували по 3-4 бульбоцибулини, занурюючи їх у ґрунт на 2/3. Це слід було робити надзвичайно обережно оскільки вже було добре видно закладені бутони у кількох бульбоцибулин. Не пройшло і двох тижнів, як ми почали милуватися гарними рожевими квітками.

Наступної зими почалося вирощування цибулі у нашому підвіконному садочку. Для цього ми 1) взяли 2 пластикових ящички (але можна було й дерев’яні використати) з отворами у дні; 2) застелили його газетою (щоб вода і не застоювалась і не відразу витікала), 3) засипали у них тирсу майже доверху; 4) добре пролили водою; 5) почали посадки цибулин, занурюючи їх у тирсу десь на 1/3- 1/2, відносно щільно примикаючи одну до одної. Через тиждень ми мали власні зелені пера цибулі, які, як я впевнений, мали величезний запас необхідних вітамінів.

З часом ми завели традицію привозити з наших подорожей та походів насіння різних рослин, і вирощувати їх на підвіконні. Тепер у нашій живій колекції вже є мушмула з Греції, хурма з Туреччини, авокадо і фініки з київських супермаркетів, робінія з Чернігівщини, марсилія з Київщини, деякі інші цікавинки. А цим літом ми збирали на балконі врожай огірків.
Не зважаючи на те, що на сьогодні нашою улюбленою рослиною на підвіконні є мушмула, найцікавішим було пророщування авокадо. Після того як плід використали для гастрономічних потреб, залишається доволі велика кісточка. Якщо у Вас виникне бажання її проростити, слід взяти пластиковий горщик діаметром 9-12 см, наповнити його ґрунтом, а далі найважливіше: покласти насінину на поверхню ґрунту боком і занурити не глибше ніж на 1/3! Потім слід зволожувати насінину і ґрунт навколо фактично щодня, і десь через місяць, або навіть півтора, з’явиться дуже тендітний пагін.

Всі ці досліди на підвіконні привели до того, що зараз мій маленький «садівник» щодня по кілька разів підходить до вікна і розповідає мені про зміни у нашому ботанічному садочку. Чим дуже тішить батька і частково задовольняє свою допитливість!

Шукайте ключі до своїх дітей! Нам разом з ними слід пізнавати природу!



Текст і фото: Микита Перегрим — кандидат біологічних наук. Фахівець у питаннях вивчення та збереження рідкісних і зникаючих рослин, географії та екології рослин, охорони природи.