Ботанічні дослідження: діалог науковців та аматорів

Відвідуючи європейські національні природні парки або якісь інші унікальні об’єкти природи, часто можна зустріти людей різного віку, які за допомогою книжок, смартфонів або планшетів намагаються визначити ту чи іншу рослину. Спочатку їх можна сприйняти за своїх колег-ботаніків (просто з іншим стилем роботи), але після знайомства або більш тривалих спостережень стає зрозуміло, що це просто туристи, які закохані у природу цієї місцевості і бажають знати про неї більше. Ці люди є ботаніками-аматорами, які у багатьох країнах допомагають проводити фундаментальні наукові дослідження на волонтерських засадах. 

Фото: Віталій Казанник

Наприклад, за участі таких ентузіастів проводять картування і моніторинг рослинного покриву Британії (http://www.brc.ac.uk), Швейцарії (https://www.infoflora.ch) та інших європейських й північноамериканських країн або окремих регіонів; також складають переліки місцезнаходжень рідкісних рослин та здійснюють багато іншої важливої роботи. Відомим навіть у нашій країні є російський проект “Plantarium” (http://www.plantarium.ru). Це своєрідний онлайн-визначник з величезним фотоархівом, у якому  представлені переважно рослини флор країн колишнього Радянського Союзу. Вся інформація на цьому сайті є у вільному доступі, проте після реєстрації ви також зможете самі додавати фото і брати участь в обговореннях стосовно  визначення рослин.
 

Нині в Україні, на жаль, такі проекти фактично відсутні. Є лише окремі приклади особистої співпраці аматорів з окремими науковцями або цілими науково-дослідними інститутами. Втім, фактично у кожній ботанічній установі країни можна знайти гербарні збори Ганни Деріпової з околиць м. Брянка Луганської області, які вона зробила протягом 70-80-х років минулого століття. Слід відмітити, що якості визначення та засушення нею рослин позаздрять і сьогодні багато професіоналів. Крім того, періодично аматори повідомляють цікаву інформацію про фантастичні знахідки рідкісних рослин, які з часом підтверджуються. Так восени 2015 року моїй колезі розповіли про знахідку неймовірно рідкісної водної папороті марсилії чотирилистої (Marsilea quadrifolia) неподалік від Києва, яка охороняється на світовому рівні і в Україні була  відома тільки з берегів річок Закарпаття та устя Дунаю. Ми виїхали на це місце і дійсно знайшли там два локалітети цього унікального виду, а за результатами обстеження підготували наукову статтю, яка буде опублікована в одному з найближчих номерів «Українського ботанічного журналу». До речі, ось тут можна знайти значно більше інформації щодо ролі аматорів-ботаніків у вивченні рослинного покриву нашої і сусідніх держав: http://www.kmf.uz.ua/hun114/images/konyvek/wagner_konf_net.pdf

Фото: Олександр Лапшин

На жаль, на сьогодні в Україні немає постійних проектів національного масштабу, до яких можна було б залучати українських ботаніків-аматорів. Як же тоді  поєднати зусилля науковців і зацікавлених натуралістів? На нашу думку, допомогти  може Червона книга України. Якщо говорити про науковців, то вони постійно потребують інформації про нові місцезнаходження рідкісних і зникаючих рослин, сучасні відомості про їх чисельність, стан та структуру популяцій. Такі оновлені дані часто дозволяють по-іншому дивитися на заходи охорони для кожного виду, спонукають до переосмислення наявних методів тощо. Ботаніки-аматори цінять дещо інші речі: мандруючи природою, вони мріють знайти надзвичайно рідкісну рослину, яку бачили лише одиниці до них; люблять помилуватися красою якоїсь незвичної рослини, спробувати її на смак, сфотографувати. От і виходить, що натуралісти дуже часто шукають у природі, те що потрібно науковцям. Так чому б нам не налагодити цей діалог?

Подібні спроби вже проводились у нашій країні за ініціативою кількох громадських та державних організацій, зокрема Національного еколого-натуралістичного центру учнівської молоді, Національного екоцентру України, Українського ботанічного товариства тощо. Так виник щорічний конкурс «Вчимося заповідувати», метою якого є широке залучення молоді до роботи по збереженню фіторізноманіття в країні, створенню нових заповідних територій. Зараз в Україні діє декілька активних ботанічних гуртків, які можуть похизуватися значними здобутками у справі вивчення та збереження рідкісних рослин. Крім того, щорічні заходи у рамках операції «Первоцвіт» дозволяють не тільки підвищити рівень екологічної свідомості місцевого населення та запобігти незаконному продажу раритетних рослин, але й зібрати цінну інформацію про місця зростання підсніжників, крокусів, горицвітів, сон-трави тощо.

На жаль, не завжди зібрані відомості потрапляють потім до науковців, а з часом і на сторінки Червоної книги. І це відбувається через відсутність спілкування між фахівцями і аматорами, які досліджують рослинний покрив країни. Саме тому «Зелений Ліхтарик» вирішив взяти на себе роль посередника у такому діалозі. Незабаром ми анонсуємо проведення ботанічного конкурсу, участь у якому зможуть взяти всі охочі. Суть конкурсу полягатиме у зборі інформації про нові, невідомі раніше місцезнаходження судинних видів рослин з «Червоної книги України». Плануємо, що зібрана інформація буде узагальнена і передана до відповідних наукових організацій та відомств, а автори найцікавіших знахідок отримають призи.

Микита Перегрим — кандидат біологічних наук. Фахівець у питаннях вивчення та збереження рідкісних і зникаючих рослин, географії та екології рослин, охорони природи.