середа, 2 грудня 2015 р.

Мартини

Мартини (рос. Чайки, лат. Larus) – рід денних птахів різних розмірів – від таких, як горлиця, до великих, розміром майже з гуску. Найменшим за розміром є мартин малий – його вага становить всього 100-150 г, а найбільш крупним – мартин морський, вага якого може перевищувати 2 кг. Обидва види зустрічаються в Україні.


Фото: Віталій Казанник

Мартини мають сильний, стиснутий з боків дзьоб, кінець верхньої частини якого гачкоподібно загнутий донизу. Тулуб видовжений, крила довгі й гострі, їх розмах значно більший, ніж довжина тулуба. Кінці крил у деяких видів чорні. Хвіст короткий, трохи заокруглений. Ноги часто мають червоне, жовте або чорне забарвлення. Між пальцями ніг є добре розвинуті плавальні перетинки, тому птахи непогано плавають. Статевого диморфізму (різниці між самками і самцями) у забарвленні немає; самка трохи менша від самця і має дещо слабший дзьоб. У дорослих птахів низ тіла майже завжди білий (у морського голубка – з рожевим відтінком), верх – сірий різних відтінків (від світло-попелястого до майже чорного). Голова може бути чорною або бурою (у певних видів у шлюбному вбранні). Але темний мартин, який мешкає на островах Галапагоського архіпелагу, має набагато темніше однотонне бурувато-сіре забарвлення, дещо світліше на череві, що слугує для маскування на вулканічних схилах і узбережжі. До того ж, цей вид веде сутінковий і нічний спосіб життя. Зимове оперення мартинів відрізняється від весняного зазвичай тільки змінами на голові та шиї. Молоді птахи за забарвленням значно відрізняються від дорослих – мають строкате бурувато-сіре оперення. Остаточне вбрання дорослих птахів з’являється тільки на другому, третьому, а у більшості видів на четвертому році життя. Вікові й сезонні зміни в забарвленні мартинів дуже ускладнюють визначення їх до виду в осінньо-зимовий період. Політ цих птахів повільний, з неквапливими, глибокими помахами крил. Іноді можуть ширяти, особливо у зграях.


Фото: Віталій Казанник
 

Усі представники є моногамами, тобто самець і самка утворюють пару, іноді – на дуже тривалий час або і на все життя. Система шлюбних відносин у мартинів доволі складна, включає велике різноманіття сигналів і поз, які різняться за тонкими деталями у різних видів. Гніздяться біля води (як на морському узбережжі, так і на внутрішніх водоймах), частіше колоніями; колонії нерідко складаються з кількох видів цих птахів, а також бувають спільними з крячками, які є родичами мартинів. Займають найрізноманітніші місця – піщані й трав’янисті острови, узбережжя, кам’янисті виступи і навіть круті скелі. Деякі види гніздують на деревах. Колонія мартинів може включати від кількох гнізд до кількох десятків тисяч. Навіть поза періодом розмноження ці птахи тримаються зграями. Мартини є досить галасливими птахами, а біля гнізд то й поготів. Але, як би не здавалося, що галасують вони просто так, їхні звуки – це складна система комунікаційних зв’язків між птахами у зграї чи колонії.



Майже всі види будують крупні гнізда, які завжди мають вистилку і можуть бути зроблені з найрізноманітнішого матеріалу: трави, очерету, гілок, пір’я, шматків риболовних сіток, мотузок, навіть порожні консервні бляшанки припасовують до гнізда. Самець і самка разом будують гніздо. У кладці три, рідше два яйця. Насиджують кладку протягом 20-30 днів і самець, і самка. Якщо з яйцями щось трапиться і кладка гине, самка зносить нову, так може продовжуватися до 3-4 разів. Пташенята мають маскувальне забарвлення, уже через пару днів після виходу з яйця добре бігають і можуть заховатися від хижаків. У певних видів пташенята залишаються у гнізді до закінчення розвитку, у інших – залишають гніздо незабаром після вилуплення. Самі вони їжу здобувати не здатні, їх повністю вигодовують батьки. Дорослі особини багатьох видів мартинів мають помітні, яскравого забарвлення плями на прикінцевій частині дзьобу, які слугують у якості візуальної підказки для пташенят. Задля провокування батьків відригнути їжу, пташенята будуть клювати саме в цьому місці. Причому, чим більша і яскравіша пляма, тим бурхливіша реакція пташенят на неї і, відповідно, тим ефективніше батьки відригують їжу для своєї молоді.



Живляться мартини тваринною їжею, яку добувають на воді та на суші. Деякі види живляться переважно рибою, а деякі полюють також і на комах, є і цілком комахоїдні види цих птахів. Наприклад, серед поширених в Україні мартинів, комахами живляться чорноголові мартини і морські голубки, приносячи цим велику користь сільському господарству. Деякі види у певних ситуаціях живляться дрібними мишоподібними гризунами і навіть ховрахами.



Рід Мартини об’єднує близько 54 видів, поширених в усіх частинах світу. Це найбільш численний рід у родині Мартинові (рос. Чайковые, лат. Laridae) У фауні України налічують 13 видів цього роду. 

Багато видів мартинів зараз уже є синантропними – тобто такими, що мешкають поблизу людського житла і отримують від цього певну вигоду. Наприклад, на Київському звалищі живляться сотні жовтоногих та інших видів мартинів, особливо цінне воно для них у зимовий період, коли Дніпро та інші водойми столиці можуть вкритися кригою, що робить недоступним основний об’єкт живлення цих птахів – рибу. Деякі види мартинів стали гніздувати в містах, часто – прямо на дахах будівель, тут вони за чисельністю іноді навіть не поступаються голубам. 

Цікавою є і поведінка деяких видів мартинів. Наприклад, не можна турбувати під час гніздування чорноголових мартинів, адже якщо вони побачать людину в місцях свого гніздування у період відкладання яєць або в перші дні насиджування, то розбивають яйця зі своїх і сусідніх кладок. Уявіть собі, яку шкоду може заподіяти людина, потрапивши на острів чи узбережжя, де гніздують ці птахи! Адже мартинів у одній колонії може гніздувати кілька тисяч. Причому, у інших видів мартинів такої дивної особливості не виявлено.



Деякі з мартинів, наприклад, сріблясті, можуть досить агресивно себе поводити у місцях мешкання, особливо біля гнізд, нападаючи навіть на людей і завдаючи травм. Але птахи просто захищають свою територію і звинувачувати їх у жорстокості не можна. Хоча, зазвичай, у випадках нападу на колонію або просто турбування з боку людини чи якогось хижака, усі птахи злітають догори, кружляють над порушником спокою, голосно кричать, намагаючись відігнати непроханого гостя. 

Частина видів мартинів (наприклад, жовтоногі) схильна навіть до хижацтва, при цьому вони поїдають не тільки яйця і пташенят з сусідніх гнізд у колонії, які належать іншим видам мартинів чи крячків, але і яйця та пташенят інших пар свого ж виду. Часто мартини також відбирають їжу в інших мартинів та інших водоплавних і біляводних птахів. 

Для мартинів властиве широке міжвидове схрещування, унаслідок чого гібридне потомство має проміжні ознаки від обох батьків. Це робить визначення мартинів дуже складною, але, водночас, дуже цікавою справою.



Отже, мартини здатні не тільки набридати своєю присутністю, тільки й чекаючи моменту, щоб щось поцупити їстівного у відпочивальників на пляжах чи напасти на кривдника біля гнізд, але є дуже цікавими й своєрідними представниками пташиного племені зі складною і різноманітною поведінкою. 

Казанник Віталій, орнітолог
Київський національний університет імені Тараса Шевченка,
кафедра зоології

Немає коментарів:

Дописати коментар