Не
тільки красою вирізняється cнігур, але й особливою охайністю, степенністю і
стриманістю. Конфлікти серед них відбуваються рідко, вони завжди компанійські й
дружелюбні не тільки до своїх, але й до інших дрібних птахів. Птахи й голос
мають тихий, навіть ввічливий. Снігурі хоча й не найчисельніші, проте найбільш
відомі та впізнавані птахи-зимувальники України.
Снігур
помітно більший за горобців та синиць: довжина тіла близько 16 см, розмах крил 25 см, вага 22-33 г. Живуть снігурі до 4
років.
Головне
у снігура – вбрання! Самець забарвлений дуже яскраво – рожево-червоні воло,
груди та черево, сіра спина, чорні шапочка, крила та хвіст, біле надхвістя і
підхвістя та біла смуга на крилі.
 |
| Самець снігура. Фото: Костя Пазюк |
Самиця
вбрана схоже, але простіше – червоний колір заміщений коричнувато-сірим. Молоді
птахи за забарвленням схожі на самицю, але не мають шапочки і ще більш тьмяні.
Дзьоб у цих птахів короткий, широкий, з гострими ріжучими краями. Люди
найчастіше звертають увагу на яскравих самців, часто не помічаючи непоказних,
але від того не менш гарних та приємних самок снігура.
 |
| Самка снігура. Фото: Костя Пазюк |
До
того ж, не лише самці здатні співати свою нехитру і ніжну пісеньку. Досить часто
співають її й самки, причому пісня не просто схожа – за допомогою людського
слуху її не відрізнити від пісні самця!
Cнігур - звичайний
осілий птах Карпат, на решті території України зустрічається на зимівлі, хоча
кількість снігурів узимку буває різною рік від року. Винятки становлять крайні
північні регіони Полісся, де окремі пари птахів також можуть гніздитися, що
документально підтверджено.
Усю
осінь та зиму снігурі тримаються невеликими зграйками. Ближче до весни самці
починають залицятися до самок. Шлюбні пари утворюються щороку, наприкінці зими
– на початку весни ще на місцях зимівлі. З України птахи відлітають на місця
гніздування у березні – на початку квітня. Снігур гніздиться на території всієї
Європи, за винятком Середземноморських країн, а також в Азії, де його ареал
простягається до Камчатки та Японії. Для гніздування птахи обирають чагарникові
зарості та густий підлісок хвойних і листяних лісів.
Снігурі
часто розміщують свої гнізда на густих гілках молодих ялин, подалі від стовбура
на висоті 2-5 м, що забезпечує надійне укриття. Гніздо чашоподібне, збудоване з
щільно переплетених тонких ялинових гілочок, сухих травинок, моху та корінців і
вистелене рослинним матеріалом з невеликою кількістю шерсті та пір’я. Кладку з
4-6 блакитнуватих з бурими відмітинами яєць, відкладених у кінці квітня – на
початку травня, насиджує тільки самка протягом 13-15 днів.
Пташенят
батьки годують разом протягом 14-18 днів: спочатку напівперетравленим насінням
рослин, потім до раціону додають комах. За сприятливих умов у снігурів буває
два виводки за літо. На зиму птахи відкочовують на південь, у більш теплі краї,
зокрема, на територію нашої країни. З’являються, зазвичай, у кінці жовтня –
листопаді, залежно від широти місцевості.
Узимку
снігур живиться ягодами калини, горобини та іншими, бруньками і насінням дерев
(ясена, клена тощо). Поїдають птахи також насіння берези, лободи, щавлю
кінського, але значно рідше. Особливо ласі снігурі до крилаток ясена, на яких
вони можуть прожити фактично всю зиму, навіть якщо поряд є інші доступні корми.
 |
| Фото: Костя Пазюк |
Ці
крилатки мають у своєму складі дуже багато олії, можливо, не менше, ніж у
насінні соняшника. Тому і дають вони пернатим зимівникам достатньо енергії для
успішної зимівлі. Незважаючи на високий врожай крилаток, снігурам не притаманне
марнування їжі – вони ретельно об’їдають ясен повністю, від верхівки до
найнижчих гілок, після чого переходять до сусіднього. Така їжа їх повністю
влаштовує, птахи зовсім і не прагнуть до гастрономічного різноманіття. На
відміну від, наприклад, синиць, які під час живлення часто допомагають собі
лапами, снігурі з будь-яким провіантом – калиною, горобиною, крилатками дерев
дуже вправно розправляються самим лише дзьобом. Дістають лише насіння, а м’які
частини і оболонки лущать на сніг.
 |
| Фото: Костя Пазюк |
Якщо
гарно придивитися до залишків трапези під деревом, то можна з легкістю
визначити, що тут обідали саме снігурі.
Вони
звичайно надовго затримуються там, де багато корму. У кінці зими, коли всі
доступні смачні корми вже з’їдені, птахи починають об’їдати бруньки з дерев та
кущів, особливо полюбляють квіткові бруньки плодових дерев.
Буває
й таке, що зимова негода позриває з гілок найбільш доступну їжу снігурів –
крилатки, а те що впало на землю ще й снігом притрусить. Позбиравши те, що
опинилося долі та трохи перекусивши бруньками з дерев, пернаті зимівники
розлітаються на всі чотири сторони у пошуках доступного корму. А ті, які
залетять після них, подзьобають морожених бруньок та й собі затримуватися не
стануть.
Снігурам не страшні ні люті морози, ні заметілі.
Одягнуті вони тепло. Єдине, що може їм зашкодити взимку – це нестача кормів.
Звісно, птахи не стануть чекати голодної смерті там, де їжа закінчилась і
полетять шукати її в інших місцях. Тим більше, що снігурі звикли покладатися
лише на себе і не чекають милості від людини. |
| Фото: Костя Пазюк |
Але
якщо грамотно організувати підгодівлю яскравих зимівників, то це принесе і
користь пернатим, і естетичну насолоду власникам годівниць. Адже у будь-якому
місті, містечку чи селі снігурі завжди бажані зимові гості. Для підгодівлі слід
викладати на годівниці або просто на сніг крилатки ясена та клена, шматочки
яблук і груш, можна використовувати кетяги ягід калини та горобини, підвішуючи
їх на кущ чи дерево, ягоди глоду, крушини, черемхи, чорної бузини тощо. Якщо ж
у вашому саду зростає кущ калини чи деревце горобини, а біля двору росте ясен
чи клен, снігурі завітають до вас неодмінно без будь-якого запрошення!
Автор: Віталій
Казанник
Література
Семаго
Л.Л. Снегири на улицах // Аристократы неба. Рассказы, очерки. – Воронеж: Центрально-Черноземное книжное издательство,
1981. – С.163-166.
Семаго
Л.Л. Снегирь // Птицы. –
М.: «Мысль», 1994. – С.65-67.
Немає коментарів:
Дописати коментар