неділя, 18 вересня 2016 р.

Заповідна Слобожанщина: край бобрів, дятлів і сосен


КОРОТКА ІНФОРМАЦІЙНА ДОВІДКА
Статус заповідності: Національний природний парк
Дата заснування: 2009 рік
Площа: 5244 га
Розташування: Краснокутський р-н., Харківська обл.


Фото: Сергій Рижков

Парк - це місце, де не закінчуються сосни. У якісь моменти здається, що їх суцільний килим ось-ось перерветься, але цього не стається. Ти напружуєшся, із острахом очікуєш їх раптового зникнення, але вони завжди присутні, завжди поруч. У вересневі ранки тут чути поодинокі поклики птахів і постійний стукіт дятлів. Цей звук майже безперервний, а коли ненадовго затихає, то навіть викликає якусь тривогу - здається, що щось не так...

У Парку багато старих-престарих дубів по 400-700 років. Їх хочеться обіймати і просто посидіти при корінні, як у дитинстві біля рідного дідуся. За декілька кілометрів - спражнє болото із бобровою хатинкою, комахоїдними рослинами і бруслиною. Саме про цей край заповідної природи на Харківщині і дбають працівники НПП "Слобожанський".
Ми мали нагоду поспілкуватися із ними і дізнатися про життя Парку, його співробітників із перших уст. Запрошуємо до розмови:



Наталя Брусенцова (НБ)
Керівник відділу науки

 

Наталія Каплоух (НК)
Керівник відділу рекреації та еко-освіти



Артур Койчуренко (АК)
Провідний фахівець із еко-освіти


ЗЛ: Розкажіть, як багато людей зараз працює в парку? Чи великий колектив?
НК: Так, це ціла команда, 44 людини.
ЗЛ: Робота працівників парку багатьом здається романтичною і незвичною. Але насправді мало хто уявляє, як проходять робочі будні природоохоронців. Можете розповісти про свій звичайний робочий день?
НК:  Ми займаємося еко-просвітницькою діяльністю. Це розробка, планування та проведення еко-освітніх заходів (гуртки, вікторини, тематичні зустрічі) у дитсадках, школах, ліцеях. У мене як керівника відділу також є багато адміністративної роботи: листування з різноманітними організаціями та установами, Міністерством екології та природних ресурсів України. Також прибираємо рекреаційні території та пункти. Разом із працівниками державної охорони проходимо та перевіряємо еко-стежки, маршрути.
АК: Як співробітник того ж відділу я беру участь у завданнях, які перерахувала Наталія. В умовах невеличкого відділу доводиться розподіляти свою роботу в багатьох напрямках: благоустрої рекреаційної зони, розробці мультимедійних та поліграфічних матеріалів, дизайні, екскурсійній та лекційній роботі, підготовці до наших планових заходів (конференції, семінари, робота з навчальними закладами). Також постійно проводиться робота з облаштування екологічних стежок та туристичних маршрутів, проведення еколого-освітніх екскурсій. Тому робочі будні в нашому відділі більш ніж насичені.

Фото: Артур Койчуренко


НБ: Робочі дні наукового співробітника також відрізняються один від одного і часто залежать від сезону. У теплу пору року багато польових виїздів, пов'язаних із дослідженням рослин та тварин, їхньою інвентаризацією і т.п. Взимку більше часу займає обробка зібраних даних, тобто камеральна робота, та підготовка літопису природи: порівняння, підрахунок, аналіз, дослідження динаміки, щоб зрозуміти, як поводить себе той чи інший вид. Крім того, для обміну інформацією між колегами ми постійно беремо участь у конференціях, семінарах, виставках. Також тісно співпрацюємо із відділом рекреації та еко-освіти: допомагаємо їм у роботі зі стендами, підбором матеріалу, пишемо науково-популярні статті.
ЗЛ: Яку екскурсійну програму пропонує на даний момент парк?
АК: Зараз у Парку є дві облаштовані еко-стежки: "Мурафська дача" та "До торф'яних боліт". А також туристичні маршрути "Забутими стежками" та "Сосновий ліс".
ЗЛ: А який із перерахованих варіантів Ваш улюблений і чому?
АК: Мені найбільше подобається маршрут "Забутими стежками". Він має велику протяжність (близько 15 км), і це гарна можливість дійсно пізнати діброву. Фізичне навантаження, тривале перебування на відкритому повітрі, захопливі ділянки під час маршруту сприяють дійсно глибокому поєднанню із природою. Еко-стежки є більш пізнавально-оглядовими і короткими, тому тут досягти такого ефекту складніше.

Фото: Сергій Рижков

ЗЛ: Наталю, розкажіть про наукові дослідження, які ведуться у Парку.
НБ: Щороку парк готує план виконання наукових робіт. Ми не маємо змоги вивчати абсолютно всі види. Тому, як правило, ведеться підрахунок рідкісних та фонових представників, що створюють біотопи. Також є програми досліджень, які проводяться спільно із університетами, коли парк заключає договір про співпрацю із навчальним закладом. Серед наукових досліджень на 2016 рік можна виділити такі:
- облік білого лелеки у Краснокутському районі;
- вивчення земноводних;
- обліки нір лисиць і борсуків;
- обліки збитих тварин;
- моніторинг червонокнижних видів рослин: черемші, лісових орхідей тощо.

Фото: Сергій Рижков
ЗЛ: Чи залучаєте ви до наукових досліджень волонтерів? Як саме? Що потрібно, щоб стати волонтером парку? І як дізнаватися про ваші ініціативи?
НБ: Так,  це цікавий вид дозвілля, можливість спробувати щось нове, ближче познайомити із природою парку. А для нас - допомога у зборі матеріалу та можливість поділитися досвідом і знаннями. Серед робіт, у яких волонтери можуть брати участь - це облік бобрів у кінці листопада та облік лелеки білого у липні. Участь у такій діяльності не потребує особливих знань, тому долучитися можуть всі охочі. Оголошення про набір волонтерів ми, як правило, робимо у соц. мережах, на сторінках парку у фб та вк. Також можна просто зателефонувати у Парк.
ЗЛ: А крім наукових досліджень, як ще волонтери можуть допомогти парку?
НБ: Це може бути допомога в облаштуванні еко-стежок, різні нескладні ремонтні роботи, участь в облаштуванні території, розробка поліграфії та інформаційна підтримка. Так, у 2014 році волонтери нам дуже допомогли із ремонтом презентаційної зали.

ЗЛ: Що є найціннішим у вашій роботі і приносить найбільше задоволення?
НК: Напевно, можливість спілкуватися і ділитися знаннями. Для мене дуже цінно, коли я можу навчити людину тому, що їй буде корисно. А найбільше задоволення приносить бачити щасливими дітей. Коли вони задоволені повертаються із наших заходів, коли батьки діляться гарними відгуками. Це надихає!
АК: Для мене - це особистий зв'язок з природою, робота в напрямку її збереження.  Ти живеш у цьому, відчуваєш, що робиш корисну справу, бачиш результат.  А найбільш приємним, напевно, є спілкування і зустрічі з новими людьми, знайомство з тими соціальними інститутами та об'єднаннями небайдужих людей, щодо існування яких в межах нашого суспільства раніше мав деякі сумніви.

Фото: Артур Койчуренко

НБ: Найбільшою цінністю для мене є збереження території та природи парку, не залежно від усіх труднощів. Адже кожен відділ у Парку робить свій внесок у цю місію. Щодо задоволення у роботі, то це можливість знаходитися на природі, їздити у польові дослідження, наукові експедиції.
ЗЛ: Які аспекти у своїй роботі ви виділили б як найскладніші?
НК: Великий обсяг роботи при недостатній кількості персоналу. Найважче буває при організації рекреаційних пунктів. Тут багато завдань вимагає саме фізичної сили і доводиться залучати інспекторів із відділу охорони та працівників господарського забезпечення.
АК: Багатовекторність роботи. В умовах обмеженої кількості фахівців часто потрібно виконувати багато дуже різнопланової роботи в один короткий відрізок часу: і фізичної, і розумової, і творчої. Я не цураюся цього, але можливість сфокусуватися на якомусь визначеному виді роботи допомогла б значно підвищити її ефективність.
НБ: Часто доводиться переживати за речі, які не дають зберігати природу. Є проблеми із землею, лісгосп не передає нам її у користування, і це дуже обмежує нашу діяльність. Ми не господарі на своїй землі. Також труднощі створює недостнє фінансування. Не вистачає бензину, щоб їздити на місця досліджень та охороняти територію, нема можливості купити мікроскоп, бінокуляр та інше обладнання, що також стає своєрідною перешкодою.

ЗЛ: Відчувається, що парк для вас - це більше, ніж просто місце роботи. Впевнені, що у вас є якісь мрії, бачення щодо його розвитку. Можете поділитися? :)
НК: Мрію, щоб у нас у Парку був гарний музей. Для більшості місцевих жителів ліс – це звичний об'єкт природи. Вони звикли до нього і не сприймають як щось особливе, цінне. І на мою думку, саме музей міг би допомогти переконати їх у протилежному, підкреслити природні цінності. Також мені б дуже хотілося, щоб у нас з'явилася еко-стежка для найменших відвідувачів: із лісовими героями, із казковою інтерпретацією.

Фото: Сергій Рижков

АК: Мрію, щоб в Україні та на Слобожанщині зокрема процвітав еко-туризм і парк був центром його розвитку та джерелом для натхнення іншим. Думаю, що парку б не завадив облаштований "зелений клас" для занять з дітлахами, з демонстраціями їм нескладних експериментів чи біологічних процесів. Також було б непогано мати в парку туристичний інвентар для проведення тематично-навчальних вишколів в природних умовах (подібно до скаутських занять західного типу). Є мрії, щоб було більше екологічно-свідомих людей, які хотіли б взяти від природи більше духовного, ніж матеріального, пізнати її. Щоб сприймали її як щось цінне, рідне. Коли у нас горить власний будинок - для нас це горе, ми панікуємо та сприймаємо це як болісну втрату. Хочеться, щоб по відношенню до хаотичної експлуатації природи були такі ж відчуття.
НБ: Дуже хотіла б, щоб у нас була в парку власна будівля із гарно облаштованою лабораторією, сучасним інтерактивним музеєм, умовами для проживання відвідувачів, візит-центром. А стосовно наукових досліджень, щоб у нас з'явилися фото-пастки. Це просто мрія будь-якого зоолога! Разом із веб-камерами вони б допомогли нам показати більше тварин, які живуть у Парку. Для прикладу, встановивши їх у хатинці бобра чи нірці барсука, ми б відкрили доступ до надзвичайно цікавого світу.

Контакти парку:
смт Краснокутськ, вул. Зарічна, 15, Краснокутський район, Харківська обл., Україна
тел.: 05756 31261
e-mail: npp_slobozhanskiy@ukr.net
ВК: https://vk.com/npp_slobozhanskyi
ФБ: www.facebook.com/SlobozhanskyiNationalPark













Немає коментарів:

Дописати коментар